23 березня в міському Будинку культури трапилось незвичне для Кам’янця явище − балет. Архітектурна споруда, що за останні роки призвичаїлась до гучної сучасної музики та не зовсім тверезої молоді, в цей день згадала своє призначення. Її сцена, акустика дали артистам та глядачам все, на що сподівались – містерію класичного витонченого руху  та звуку. Хмельницький обласний державний симфонічний оркестр разом з Київським училищем культури презентували програму «Балетна юність України». Глядачі побачили найпопулярніші класичні фрагменти з балету «Лускунчик», «Лебедине озеро» (танець маленьких лебедів), танці з опери «Фауст» («Вальпургієва ніч»), варіації з балету «Дон Кіхот». Одразу можна запевнити, що жоден телевізор не подарує такого задоволення як споглядання та слухання справжнього мистецтва наживо. Балет − невід’ємний від музики і разом вони створюють вібрацію повітря, від якої проходять мурашки по тілу.  Мистецтво передачі душі тілом зародилось ще у добу Відродження в Італії, а сьогодні це мистецтво елітарне, адже усе менше пересічних громадян розуміє балет, тому серед глядачів можна було спостерігати за тими, хто від нудьги позіхав. Загалом, подароване дійство зірвало шал овацій вдячних мешканців скромного міста Кам`янця-Подільського, в якому колись також вирувало театральне життя. Сьогодні балет, опера, навіть сам театр поступово втрачає свою популярність серед широких мас, тим паче, коли місць, розрахованих на його проведення, становиться все менше і менше.

22 вересня 1798 року шляхтич Антоній Змієвський добивається в уряду дозволу на заснування польського театру в Кам'янці-Подільському. Дозвіл було дано, але А.Змієвський розорився і передав свої права артисту Северину Малиновському. Це був перший професійний (польський) публічний театр.

В часи першої половини 19 ст., відомий класик російської поезії, К.Батюшков, перебуваючи на службі, частенько відвідував театр (про що дізнаємось з його листів). Про театр часу дирекції Мошинського письменник написав: «Є тут і театр, але який! Коли дощ іде, то глядачі не можуть обійтися без парасолів; вітер свище по тих кутках і разом із п’яними офіцерами та з чудово граючим оркестром створюють своєрідну гармонію. Грають лише трагедії… опери бувають рідко». На той час приміщення театру розміщувалось у старій будівлі на вірменській площі, на місці сучасної швейної фабрики.

Наведений опис Батюшкова дуже вже нагадує сучасний літній театр, щоправда, в якому уже давно зовсім не лунають звуки оркестру.

На кошти громадськості у 1899 році було збудовано Пушкінський Народний Дім, а вже 1921 року цей будинок отримав назву ім. Тараса Шевченка.

З  1938  року, після створення Кам'янець-Подільської області,  театр ім.   Г.І.Петровського   став  іменуватися   Кам'янець-Подільським обласним  з базою спочатку в м. Кам'янці-Подільському,  а  потім  в м. Проскурові (1946 р.). Після  перейменування  у  1954  році  Кам'янець-Подільської області у Хмельницьку, театр отримав назву Хмельницького обласного музично-драматичного театру ім. Г. Петровського. Багато акторів не могли покинути рідне місто й заснували театральний гурток, якому присвоїли у 1959 році звання самодіяльного народного театру.     

Проте сьогодні бурхливе театральне життя це - лише спогади.